Автор Вітер Микола 
Шабля Івана Мазепи — це не просто зброя, а один із найяскравіших символів української державності, що зберігає пам’ять про бурхливу епоху кінця XVII століття. Ця реліквія, інкрустована золотом та сріблом, є шедевром зброярського мистецтва, що дивом пережив століття і досі викликає захоплення та повагу.
Блиск сходу, віра та дипломатія
Вважається, що клинок був виготовлений у Стамбулі (Османська імперія) — провідному центрі зброярства того часу. Це свідчить про високий статус та міжнародні зв’язки Івана Мазепи, який міг дозволити собі зброю такого рівня, що була адаптована до естетики та традицій його власника.
Дослідники схиляються до думки, що зброя виготовлена, ймовірно, вірменськими чи грецькими християнськими майстрами, які працювали у Стамбулі. Саме це пояснює поєднання східної техніки виконання з глибоко сакральною християнською символікою:
- Розкішне оздоблення: Ефес та піхви густо інкрустовані високопробним золотом, сріблом та дорогоцінним камінням.
- Молитва на клинку: Найбільш промовистою деталлю є напис уздовж клинка старогрецькою мовою: “Всю надію свою на тебе покладаю, Мати Божа, захисти мене під покровою своєю!” Ця молитва розкриває глибоку віру гетьмана, який покладався не лише на силу зброї, а й на вищу опіку.
- Статус та Авторитет: У добу Мазепи подібна престижна зброя була не лише символом військової доблесті, але й виразником політичного авторитету та суспільного статусу її власника. Володіння таким артефактом підкреслювало належність до козацької еліти та демонструвало дипломатичну майстерність гетьмана.
Шлях клинка: Від гетьмана до колекції Тарновського
Історія володіння шаблею не менш цікава. За переказами, Мазепа (ще до свого гетьманування) подарував цю шаблю комплектом зброї (який включав також рушницю і пістолі) своєму вірному соратнику — осавулу Савичу (ймовірно, полковому осавулу Василю Савичу) на знак визнання за бездоганну службу.
Через століття шабля потрапила до легендарної колекції української старовини, зібраної меценатом Василем Тарновським. Завдяки йому реліквія була збережена, оскільки Тарновський придбав її у нащадків осавула Савича. Таким чином, шабля стала одним із найцінніших експонатів Чернігівського обласного історичного музею, який носить ім’я В. В. Тарновського.
Важливо: Історики зазначають, що існує інформація про три шаблі, пов’язані з іменем Мазепи. Дві з них, на жаль, опинилися у Росії, тоді як саме Чернігівська шабля з християнським написом є найбільш дослідженим та автентичним зразком, що зберігся в Україні.
Символ, який повернувся у фокус сучасності
Протягом довгого часу ім’я Мазепи було об’єктом історичних суперечок та московських анафем. Проте, у незалежній Україні шабля набула свого справжнього значення — потужного символу боротьби за українську державність та незалежність.
Останнім часом шабля знову опинилася в центрі уваги, ставши мостом між історією та сучасністю:
- Світове визнання: Шабля була виставлена у легендарному Лондонському Тауері, підкреслюючи її міжнародну історичну важливість. Крім того, її можна було побачити на виставці “Мазепа. Стратегія європейської України” у Києво-Печерській лаврі, перш ніж вона вирушила на реставрацію.
- Голос спорту: У 2024 році абсолютний чемпіон світу з боксу Олександр Усик продемонстрував шаблю після своєї перемоги, щоб нагадати світові про гетьмана, який ще три століття тому боровся за свободу України від російських загарбників. Цей символічний жест став актом, що поєднав історичну пам’ять із сучасною боротьбою за незалежність.
Шабля Івана Мазепи — це не просто музейний експонат. Це матеріальне свідчення про дух нескореної нації, блискучий зразок майстерності та віра, вкладена у залізо, що продовжує надихати українців на боротьбу за волю та європейське майбутнє.